Робота художника дуже дотична до роботи науковця: усе життя будується на спостереженні, аналізі та висновках.
Підсумовуючи свою практику,

я помітила асоціацію руху своєї творчості з циклами поля

- так виникла ідея цієї виставки.

Поле варто сприймати не як пейзаж, а як стан душі, як інтерпретацію життя, у якій проходять різні стадії росту, а найголовніше - вкорінення в екосистему.
Сакральність цього процесу полягає у зближенні з природою:

чим ближче до природи, тим ближче до себе.

Живопис тут перестає бути просто зображенням - він стає актом взаємодії між людиною, землею та глядачем.

Роботи, створені у різні періоди, показують різні стадії росту.

Вони не розповідають одну історію - вони показують процес створення мене, як художниці та як особистості.
Таке бачення світу щоразу повертає до життя,

до можливості нового проростання і переосмислення себе.